Лазарит - Симона Вилар (2013)

– Чи знаєш ти, мій хлопчику, що під час сьогоднішнього кривавого сум’яття Конрад і подружжя Ібелінів разом з Ізабеллою відбули морем у Тир? Невдовзі спадкоємицю Єрусалимського трону обвінчають з маркізом Монферратським.

– Отже, Конрад не брав участі в бою? – судячи з голосу, Аморі, який досі мовчав, був зовсім розгубленим.

– Конрад робить лише те, що корисне для нього самого. Інше, на його думку, не має значення, – сухо мовив де Шампер.

– Але ж я маю законне право! – гнівно вигукнув Ґвідо.

Крехтячи, патріарх Іраклій ледь піднявся на подушках.

– Чого б хотів мій король? Щоб частина війська стояла за тебе, законного короля, а частина – за чоловіка Ізабелли Конрада? Рано чи пізно це станеться, військо розділиться, і почнеться безглузда різанина за престол неіснуючого королівства. А Саладін неодмінно скористається з того розбрату, щоб розбити розділені ворогуючі сили християн.

– Я… – Ґвідо судомно зітхнув. – Якщо так потрібно, я готовий зректися влади задля перемоги нашої святої справи!

Де Шампер мигцем позирнув на нього, і в цьому погляді Ґвідо побачив повагу. І все ж йому довелося прикусити губу – короля Єрусалимського цієї миті мордували такі суперечливі почуття, що він боявся розридатися.

– Я цього очікував, – знову кивнув Іраклій. – Нагадаю, що, згідно з волею короля Бодуена Прокаженого, після його смерті престол Єрусалиму мусить перейти до однієї з його сестер – Сибілли чи Ізабелли, і, відповідно, до її чоловіка. Але вирішувати, кому перепаде трон, мусили королі Англії, Франції, імператор Фрідріх І і Папа Римський. Фрідріх загинув – нехай буде з ним милосердя Господнє! – а новий глава Святого Престолу вочевидь симпатизує Філіпу. Проте ні Целестін, ні Філіп Французький не здатні протистояти могутній волі Річарда Левове Серце. Тому моя вам порада: вирушайте на Кіпр, не зволікаючи ні миті! Хай там що, розшукайте короля Англії і докладно змалюйте йому ситуацію. Скажіть, що Конрад та Філіп нехтують законом і використовують свій вплив з корисною метою. А який з Філіпа полководець, ви сьогодні мали змогу побачити… Він не здолає султана Саладіна. Ні він, ні маркіз Конрад. На це здатен тільки Річард Левове Серце – нехай береже його Всемогутній Господь!..

– Ми з королем Єрусалимським вирушаємо негайно, ваша святосте, – промовив де Шампер і покинув шатро. За ним пішов Аморі.

Затримався лише Ґвідо. Ставши навколішки біля крісла хворого, він поцілував його вологу холодну руку.

Розділ 12

Жоден із попутників лицаря-госпітальєра Мартіна д’Ане зараз би його не впізнав: розлігшись у кріслі, зверхньо усміхаючись, набундючений, він поглядав на коменданта генуезької фортеці в Олімпосі Чезаре да Гузіано так, як міг би дивитися на нього Обрі де Рінель – поблажливо й зарозуміло, немов робив йому честь самою лише своєю присутністю. Ще в асасинів його навчили простого прийому: хочеш бути сам на себе не схожий – пригадай іншого та спробуй стати точнісінько таким, як він. Зараз він уявляв себе чоловіком Джоанни.

– Мене не влаштовує така відповідь, сеньйоре Чезаре, – промовив лицар італійською. – Ви самі мусите розуміти, що така високородна дама, як моя попутниця, – тут Мартін значуще возніс до неба перст, – кузина короля Англії і сестра маршала тамплієрів не може відплисти у Святу землю на якихось дірявих ночвах. Тому я вимагаю – чуєте, вимагаю! – надати їй увірену вам велику галею.[105]

Комендант дивився на гостя поверх чаші з вином, і його худорляве, заросле темною щетиною лице поволі кам’яніло.