Лазарит - Симона Вилар (2013)

– Ти був стрімким, мов посланець пекла, хлопчику мій, – чи то захоплено, чи з докором зауважила жінка. – Один проти чотирьох – і жодної подряпини! Ми з Мусою не знали, що й думати, особливо тоді, коли побачили, як ти намагаєшся сховати вбитих. Тоді я послала Мусу прибрати тих, що залишилися, і змити кров. Інакше не можна: зараз смертельно небезпечно привертати увагу влади. В Акрі й так дуже тривожно…

Мартін запевнив її: він зробить усе можливе, щоб допомогти її сім’ї. Та коли завів мову про те, що треба якнайшвидше покинути місто, Сара похитала головою:

– Мартіне, хіба це можливо? Ми й раніше не могли виїхати, коли становище було не таким жахливим. Потім мій нещасний чоловік помер, старшого сина Йону теж забрала хвороба, а після його смерті Леа геть ослабла… Вона й досі квола, а незабаром їй треба народжувати! Мовчу вже про інших моїх дітей, які ще зовсім малі…

Діти, котрі сиділи тут же, із цікавістю роздивлялися несподіваного гостя. Кучерявій пухкенькій Нехабе ось-ось мало виповнитися дванадцять, а малюкові Езре ще й п’яти не було.

– Спробуємо щось придумати, – замислено мовив Мартін. – Хай там як, тепер я з вами і зроблю все можливе й неможливе, щоб ви не постраждали.

Сара лагідно торкнулася до його плеча.

– Ти завжди був добрим другом нашому народові! Багато з урятованих тобою благословляли твоє ім’я, згадуючи його в молитвах. Ашер мудро вчинив, вирішивши виховати з тебе нашого захисника. Сподіваюся, він достойно винагороджує твої зусилля, бо я тепер не така багата, щоб розрахуватися з тобою. Бачиш, навіть слуг у нас немає, залишився лише вірний Муса й старенька Ціля.

Мартін усміхнувся:

– Не потрібно буде ніяких грошей, пані. Ашер знає, як мені віддячити, коли я виконаю його доручення та переправлю вас усіх в Антіохію, де вже чекає зафрахтоване Йосипом судно.

І він розповів, що Ашер бен Соломон обіцяв по його поверненні віддати йому за дружину свою молодшу дочку – Руф.

– Та невже? – рука Сари, що розливала в кришталеві чаші помаранчевий сік, ледь здригнулася, і на стіл виплеснулося трохи жовтогарячої рідини.

Мартін пильно поглянув на неї.

– Вас це здивувало чи засмутило, пані? Заради Руфі я готовий відбути гіюр і стати євреєм.

Сара поставила на низький стіл глечик із соком і лагідно усміхнулася.

– Чому я маю засмучуватися, хлопчику мій? Тебе охрестили відповідно до західного християнського обряду, але задля милої Руфі ти хочеш стати одним із нас. Ти вже не раз доводив свою глибоку пошану до народу Ізраїлю, ти зробив багато добра для синів Сіону. І якщо Ашер вважає, що ти вартий його дочки, а вона – тебе, я з радістю скажу, що Мартін – мій дорогий родич.

Але в Мартінових очах зачаївся сумнів, і Сара, помітивши це, пояснила:

– Мене здивувало не Ашерове рішення, а те, що його молодша дочка – вже наречена. Я пам’ятаю її кучерявою крихіткою, яку бачила лише один раз.

Далі мова зайшла про справи сім’ї Ашера бен Соломона. Мартін розповів, яка щаслива зі своїм чоловіком у домі даяна його середульша дочка Ракель; старша його дочка Тирца надсилає листи з Марселя – у неї цілком вдалий шлюб, а нещодавно вона народила другу двійню. Ще одна дочка – Єгудіт – так погладшала після пологів, що їй доводиться прикладати до ніг п’явок, аби випустити погану кров, але й вона щаслива в шлюбі зі своїм чоловіком Натанієлем – таким же товстуном, як і вона, проте це не заважає бути йому правою рукою свого мудрого тестя. Потім Мартін розповів, що єдиний Ашерів син Йосип здолав разом із ним частину шляху, їдучи до своєї нареченої Наомі в місто Сіс у Кілікійській Вірменії.