Knigionline.co » Старинная литература » Энеида(илл. А. Базилевича)

Энеида(илл. А. Базилевича) - Котляревский Иван Петрович (2016)

Энеида(илл. А. Базилевича)
Поэма «Энеида» И. П. Котляревского крепко зашла в золотейший фонд украинской традиционной литературы. Это — смешная поэма-бурлеск[1] на сюжет похожей поэмы римского поэта Вергилия. 1-ое художественное произведение на разговорном украинском языке.
С словом поэмы, потрясающе гармонически смешиваются отличные картинки А.Д. Базилевича. Они великолепно дополняют и подчеркивают неподдельный этнический спектр произведения и его юмористическую расцветку. В подлинном издании публикуется сто тридцать одна картинка.
В книжке есть функциональные сноски на Примечания (комментарии) к слову поэмы. Прекрасная поэма позволит вашей фантазии лучше себя проявить, ее можно назвать прорывом в мире украинской культуры поэзии. Автор проделал, по истине, огромную и прекрасную работу, которая теперь трогает и веселит сердца дорогих читателей. Весь быт, юмор и трагедия украинского народа в одной книге!

Энеида(илл. А. Базилевича) - Котляревский Иван Петрович читать онлайн бесплатно полную версию книги

І тілько к Тібру що добрався,

То в воду стриб – пустився вплав.

Частина шоста

[1] Зевес моргнув, як кріль усами,

Олімп, мов листик, затрусивсь;

Мигнула блискавка з громами,

Олімпський потрух взворушивсь.

Боги, богині і півбоги,

Простоволосі, босоногі,

Біжать в олімпську карвасар.

Юпітер, гнівом розпалений,

Влетів до них, мов навіжений,

І крикнув, як на гончих псар:

[2] «Чи довго будете казитись

І стид Олімпові робить?

Щодень проміж себе сваритись

І смертних з смертними травить?

Поступки ваші всі не божі;

Ви на сутяжників похожі

І раді мордовать людей;

Я вас із неба поспихаю

І до того вас укараю,

Що пасти будете свиней.

[3] А вам, олімпські зубоскалки,

Моргухи, дзиги, фіглярки,

Березової дам припарки,

Що довго буде вам втямки.

Ох, ви на смертних дуже ласі!

Як грек на ніжинські ковбаси,

Все лихо на землі од вас.

Чрез ваші зводні, женихання

Не маю я ушановання;

Я намочу вас в шевський квас.

[4] Або оддам вас на роботу,

Запру в смирительних домах,

Там виженуть із вас охоту

Содомить на землі в людях.

Або я луччу кару знаю,

Ось як богинь я укараю:

Пошлю вас в Запорозьку Січ;

Там ваших каверз не вважають

Жінок там на тютюн міняють,

Вдень п’яні сплять, а крадуть вніч.

[5] Не ви народ мій сотворили,

Не хист создать вам черв’яка;

Нащо ж людей ви роздрочили?

Вам нужда до чужих яка?..

Божусь моєю бородою

І Гебиною пеленою,

Що тих богів лишу чинів,

Які тепер в війну вплетуться;

Нехай Еней і Турн скубуться,

А ви глядіть своїх чубів».

[6] Венера молодиця сміла,

Бо все з воєнними жила,

І бите з ними м’ясо їла,

І по трахтирах пуншт пила;

Частенько на соломі спала,

В шинелі сірій щеголяла,

Походом на візку тряслась;

Манишки офіцерські прала,

З стрючком горілку продавала

І мерзла вніч, а вдень пеклась.

[7] Венера по-драгунськи – сміло

К Зевесу в витяжку іде,

Начавши говорити діло,

Очей з Зевеса не зведе:

«О тату сильний, величавий!

Ти всякий помисл зриш лукавий,

Тебе ніхто не проведе;

Ти оком землю назираєш,

Другим за нами приглядаєш,

Ти знаєш, що, і як, і де.

[8] Ти знаєш, для чого троянців

Злим грекам попустив побить;

Енея з пригорщею ланців

Велів судьбам не потопить;

Ти знаєш лучче всіх причину,

Чого Еней приплив к Латину

І біля Тібра поселивсь?

Ти ж словом що опреділяєш,

Того вовік не одміняєш;

Відкіль же Турн тут притуливсь?

[9] І що такеє Турн за свято,

Що не вважає і тебе?

Фрігійське плем’я не проклято,

Що всякий єретик скубе;

Твої закони б ісполнялись,

Коли б олімпські не мішались

І не стравляли би людей.

Твоїх приказів не вважають,

Нарошно Турну помагають;

Бо, бач, Венерин син Еней.

[10] Троянців бідних і Енея

Хто не хотів, той не пужав;

Терпіли гірше Прометея,

На люльку що огню украв.

Нептун з Еолом з перепросу

Дали такого перечосу,

Що й досі зашпори щемлять.

Другії ж боги… що казати?

Діла їх лучче мусиш знати,

Енея тілько не з’їдять.

[11] О Зевс! О батечку мій рідний!

Огляньсь на плач дочки своєй;

Спаси народ фрігійський бідний,

Він діло єсть руки твоєй.

Як маєш ти кого карати,

Карай мене, – карай! я мати,

Я все стерплю ради дітей!

Услиш Венеру многогрішну!

Перейти
Наш сайт автоматически запоминает страницу, где вы остановились, вы можете продолжить чтение в любой момент
Оставить комментарий