Лазарит - Симона Вилар (2013)

Тим часом повернулася пані Сара зі звісткою, що Єгуді бен Авріелю не так зле, як вона боялася, однак він украй засмучений, що спроба вирватися з пастки провалилася й загинуло так багато бідних євреїв. Більше того: хрестоносці якось пронюхали, що під час атаки кавалерії Саладіна буде здійснено спробу прорвати оточення. Назаряни були цілком готові зустріти воїнів султана, а ледь брама Святого Миколая відчинилася, вони вихором налетіли на втікачів з Акри. Єдина удача – взято в полон Конрада Монферратського, що дає надію на прийнятні умови капітуляції.

Усе це Сара розповіла йому на зворотному шляху ще до того, як вони опинилися на майдані біля головної міської мечеті – колишнього собору Святого Хреста. Там увагу Мартіна привернув натовп, що зібрався при ешафоті. Пані затулила обличчя покривалом і поспішила пройти повз, але її супутник затримався. На залізному гаку, що звисав на ланцюгах перекладини, теліпалося пошарпане, скривавлене тіло. Упізнати його було неможливо, але Мартінові вдалося дізнатися, хто це. Не звертаючи уваги на погуки пані Сари, він занурився в юрбу і невдовзі з’ясував, що на гаку – страчений зрадник: той, хто зумів попередити невірних про підготовку вилазки з Акри. Цей невільник-християнин на ймення Мартін пустив у табір хрестоносців стрілу з посланням, але один з охоронців це побачив, і зрадника негайно схопили й піддали тортурам. Проте навіть найдосвідченіші кати не змогли нічого з’ясувати: невільник лише бурмотів молитви, терплячи щонайпекельніший біль. Тоді йому заподіяли страшну кару: живцем здерли шкіру й кинули скривавлене тіло в міцний розсіл, а потім, як урок зрадникам, вивісили труп на поживу стерв’ятникам.

Мартін покидав майдан, відчуваючи тугий клубок у горлі. Хоч яким недалеким і самовпевненим був цей хлопець, неможливо не захоплюватися його мужністю…

А невдовзі поширилася звістка про те, що султан Саладін запропонував Річардові та Філіпу нові умови: він готовий повернути християнам Єрусалимське королівство, включно із землями за рікою Йордан, якщо загони, що прибули з християнськими королями у Святу землю, вирушать з ним за Євфрат і допоможуть завоювати Західну Персію. Подейкували, що послання від султана привіз у табір хрестоносців молодший брат Саладіна – аль-Малік аль-Аділь ібн Аюб, який добре володів мовою франків і зумів справити на Річарда Левове Серце таке хороше враження, що той майже погодився. Та цього разу запротестував Філіп, і англійський король не став сперечатися зі своїм союзником.

Перемовини були безплідними, і страшні облогові вежі знову рушили до мурів виснаженої Акри. Одночасно запрацювали й стінобитні машини. Захисники міста масово гинули на стінах, палала вже вся східна частина міста, а через два дні, надвечір, несамовитий гуркіт струсонув повітря. Здригнулася земля – і Проклята вежа, що здавалася неприступною, завалилася у хмарах куряви та уламків, що розліталися на всі боки. В утворену пробоїну відразу кинулися хрестоносці, і бій тривав до глухої ночі, аж поки руїни вежі укрилися кучугурами загиблих християн та сарацинів.

Лише безмежна втома змусила хрестоносців припинити штурм, і повний місяць осяяв своїм блідим промінням моторошну картину погибелі та руїни. Не було жодних сумнівів: на світанку штурм розпочнеться знову, і місто впаде. А потім очільники хрестоносців віддадуть Акру на пограбування своїм воїнам, які пролили кров під її мурами.

Надвечір Мартін узявся за свою зовнішність. Якщо досі він прагнув здаватися звичайним мешканцем Акри, то зараз налаштував бритви, нагрів води і, умостившись біля дзеркала з полірованої бронзи, насамперед позбувся бороди. Потім скинув тюрбан та коротко підрізав бритвою волосся.

Нехаба, що із сором’язливою усмішкою стежила за його стараннями, зауважила: тепер він став значно молодшим та гарнішим.

Мартін не відповів, задумливо роздивляючись у дзеркалі відображення дівчинки.