Лазарит - Симона Вилар (2013)

Кілька днів по тому вже не одна, а кілька гармат закидали кам’яними ядрами Прокляту вежу, і, врешті-решт, одна брила таки пробила фортечний мур. Філіп наказав негайно починати штурм. Він особисто стріляв з арбалета по стінах і вежах, коли його воїни, натхненні бойовим кличем, вирушили до пролому. Але тієї ж миті засурмили роги на пагорбах, і з боку табору Саладіна на хрестоносців лавиною понеслися вершники. Філіпові довелося відкласти штурм і почати оборону табору від мамлюків.

Увечері в шатрі лазаритів за столом зійшлися всі п’ятнадцятеро лицарів. Вони підняли чаші, промовляючи обітниці опоясаних воїнів Христових:

– Злу – відплата, добру – нагорода!

– Ударом на удар!

– Перемога чи смерть!

– А тепер помолімося за наших загиблих, – молитовно склав руки капітан Барнабе. І лицарі почали повторювати за ним слова заупокійної молитви: «Requiem aeternam dona eis Divine…»[132]

Потім Барнабе промовив:

– Хто бачив, як зустріли благу смерть наші побратими?

Вислуховуючи братів по одному, він, погоджуючись, кивав головою.

– А наш новачок? Мартін, якого ми назвали Прекрасним?

– Я був біля нього, коли ми зіткнулися з кіннотниками Саладіна, – підвівся зі свого місця брат Джон. – І спершу мені здалося, що він не надто рине в бій. Але, коли мене мало не розпанахав навпіл один із нехристів, Мартін Прекрасний підсік його й миттєво завдав удару згори. І зробив це, мушу зазначити, дуже майстерно!

– Це ж треба! – Барнабе замислено потер наростень на лобі. – На тренуваннях він був не надто старанний. Але хай там як, загинувши в сутичці з невірними, він здобув вічну славу!

Брат Джон намагався сказати щось іще, та Барнабе вже почав розпитувати про решту загиблих. Потім розмова перейшла на інше, обговорювали те, що, як з’ясувалося, король Філіп наказав почати штурм фортеці, дізнавшись: Річард узяв у полон лжеімператора Ісаака.

Правитель острова, оточений у своїй фортеці, погодився здатися лише за умови, що король Англії ані закує його в залізні кайдани, ані зв’яже мотузками. Ісаак забезпечив собі сяку-таку свободу, щоб за першої ж нагоди втекти з полону. Річард погодився, але перехитрував Комніна: на той час він уже заволодів однією зі срібних копалень острова, тому звелів виготовити срібні ланцюги, у які й закував полоненого супротивника.

Лазаритам історія видалася кумедною, і за столом ще довго не стихав сміх. Ці люди, попри страшну хворобу, завжди старалися взяти від життя якнайбільше. Цікава історія, дотепний жарт, хороше винце, смачна пожива… Правда, дехто з них шкодував, що жінку, яка за гроші дарувала прокаженим свою прихильність, хтось убив, а інші хвойди не хочуть навіть наближатися до них, не кажучи вже про те, що втішати їх ночами.

Але все це було несуттєвим порівняно з тим, що Річард Левове Серце, остаточно впоравшись з Ісааком Комніном, ось-ось з’явиться під мурами Акри.

Розділ 15

Річард прибув за три дні. А заодно примудрився дорогою захопити сарацинське судно, що прямувало до Акри. Хитрі невірні збиралися увійти в гавань під пізанським прапором, і навіть, щоб приспати пильність християн, узяли на борт близько двох десятків свиней – адже всі знають, що мусульмани нізащо не доторкнуться до цих нечистих тварин. І все ж командири хрестоносної флотилії відчули каверзу в тому, як, зустрівшись на морі, їм відповідали несправжні пізанці. Річард наказав кораблям зблизитися, але галера з верескливими свинями почала втікати, і хрестоносці взялися її переслідувати.

Річардове військо здобуло чимало припасів, зброї та обладунків, кілька сотень мішків зерна, а також діжки з тією самою сумішшю, що за її допомогою невірні знищували стінобитні машини. Ну а свининою добрі християни ніколи не гребували.